Про свідомість

Список форумов ГДР

Описание: Форум Григория Радченко
Модератор: Vova Kran

Про свідомість

Сообщение #1 grigori37 » 25 ноября 2016, 04:52

Панове, вас не цікавить, «Що ми за істоти?, Що таке свідомість?, До якого класу, до предметів, чи до особистостей, належать наші свідомі переживання?, Із чого зроблені наші мрії, переживання і спогади?, Що то є моменти найвищої радості, щастя,красоти і зачарованості, коли нам здається, що наша свідомість досягла вершини і ми переповнені значимістю миті?, Чи єсть вони швидкоплинними електрохімічними симфоніями, які сінхронно виконують міліарди нейронів, чи може це прояви загадкової ментальної сфери, в якій немає нічого матеріального? Чи являємося ми, наше внутрішнє «Я», чимсь духовним, і якщо так, то чи може наше субєктивне життя продовжиться після фізичної смерті?, Чи може наша свідомість воскреснути в якійсь іншій формі життя, не похожій на нинішню?»

Про себе скажу: колись переймався такими питаннями, а потім залишив в надії, що хтось мудріший і сміливіший знайде аргументовані відповіді на них, розкаже усім, і мені теж. Проблема важка на підйом, філософська, поки-що не наукова, стосується свідомості і самосвідомості, а про ці поняття в моїй уяві «за туманом нічого не видно». І от, натрапив в сайті сіонських мудреців, ЭНС, на статтю під нахабним заголовком «О сознании». Стаття надійшла на сайт в 2014 році. Автор ізраельтянин, Менджерицкий Эміль, пише, що давно цікавиться феноменом свідомості і самосвідомості і шукав грунтовного огляду по цій темі; в Інтернеті, зустрів книжку Анті Ревонсуо, «Психология сознания»,(її переклали на російську в 2013, а вийшла вона в світ в 2010 році), яка і стала причиною для статті.

Хотілося своїми словами переказати, думки згаданих авторів на цю тему, але для цього треба б було проникнути в їх свідомості, знайти в них спільне і розбіжності, а зробити таке можно тільки стоячи на якійсь своїй, третій, позиції, яка у мене хитка і ненадійна. То, я і подумав, що краще навести порядок у відношенні до своєї свідомості, а вже потім спробувати оглянути чужі.

Російське слово «сознание», на мою думку, слід розуміти, як власні знання про все, все. Українське «свідомість - це свої домисли (поняття ширше знань) про все, все. А «самосознание» це – приватні знання про себе; сомостідомість – приватні домисли про себе. Таке я сам придумав, розумію, що воно занадто примітивне.

Спочатку було б належним розібратися з грунтовнішими дефініціями, та справа тут в тому, що ніхто не бачив свідомості, не заміряв і не зважував її і загально прийнятого визначення для неї бути не може. Що таке свідомість кожен розуміє по-своєму. Не знаю чи змінюється вага платівки якщо на неї записати пісню? Не чув, що гетій фізично чимсь відрізнявся від рядової людини, а міліонер від середняка. Уже по цьому видно, що свідомість щось не таке як усе інше. На неї можна впливати, наприклад , алкоголем або наркотиками, але позбавитися її означає перестать існувати. Вона виділяє нас серед інших, тобто є моїм Я і існує разом зі мною. Свідомість не можна відчути, купити або продати, вона - те що раніше я вкладав в поняття «душа», наповнюючи його тим, що знаю, відчуваю, переживаю, планую і даю команду до дій.

Дозволяю собі такі речі тому, що і Менджерицкий, і Ревонсуо визнають природу свідомості субєктивною, тобто лише частково залежною від мозку і інших частин нашого тіла, і хоч польоти наших мрії не мають меж відірвати її від особини не можна. До цього заперечень не маю і, що про неї думаю те і пишу. Моя свідомість це продукт мого мозку, на ньому вона визріває. Як яблуня, що приносить нам зовсім не схожі на себе плоди, по чіткому плану (програмі) відбираючи для цього із грунту і повітря необхідні елементи, в умовах коли вони вільно рухаються під дією сонячного тепла і присутності води, так і людина по своєму плану, за рахунок сонячної енергії і оточуючого хаосу необхідного, розвиває мозок, а він, вбираючи відомості про стан зовнішнього і внутрішнього середовищ, творить те, що ми називаємо свідомістю. І ніякої містики. Хотілося б, щоб свідомість була повязана з чимсь ментальним, духовним, що не фіксується нашими органами відчуття, не впливає на наші емоції і поведінку, щоб був світ куди потраплять наші душі після смерті тіла, але моя свідомісь мені говорить, що підстав для такого вона не немає, друге Я відсутнє.

Я назвав проблему свідомості філософською, а головними питаннями філософії є наше буття і свідомість з поглядами на світ в якому живем. Антти Ревонсуо – професор когнетивної нейробіології Університету Шевде (Швеція) і професор психології Університету Турку (Фінляндія). Свідомістю займається з 1990 року. Читає лекції студентам і аспірантам по проблемам «душі і тіла». Отже, його знання по темі глибокі, сучасні. Він поділяє усі філософські теорії на дві категорії: дуалізм і монізм. Дуалістичні теорії стоять на тій позиції, що світ наш наповнений двома видами субстанцій фізичною – це те, що ми відчуваєм, вимірюємо, що підвласне законам класичної фізики, і ментальною, нефізичною, що не піддається виміренням і спостереженням, де діють інші закони і щось нагадує квантову механіку (посліднє добавив я). Моністичні теорії основуються на тому, що світ наш заповняє тільки одна субстанція. При цьому, одні думають, що вона ментальна і називаються ідеалістами, другі вважають, що вона фізична, і називаються матеріалістами, існують і треті, що рахують мультіверс і не ментальним і не матеріальним, а нейтральним.

Від себе доповню, що під ментальним розумію не абсолютну пустоту, а невідому субстанцію, що не піддається вимірам і спостереженням і живе по своїм законам, такий собі єфір.

Природньо, що і дуалістичних і ментальних різновидностей теорій багато, бо вони є продуктами людських свідомосней, і всі вони налаштовані на те, як аргументованіше, точніше, пояснити відношення і взаємодію реальності (фізичний світ) в якій живем із тим духовним (ментальний світ), який породжує наше тіло а, конкретно, мозок.

Ревонсуо багато пише про усе це, і якщо фахівець, доктор, Менджерицкий, оцінив його «Психологию сознания» позитивно і завів заочний діалог, то таке можна визнавати передовим краєм думок про свідомість. Сам же Ревансуо тримається эмерджентного матеріалізму (монізму). Він думає, що у звязку мозку і свідомісті немає нічого містичного, що такі складні (а наші тіла є колоніями міліардів клітин) динамічні неурівноважені дисипативні системи як люди, можуть породжувати зовсім не похожі на себе продукти в тому числі і такі, які ми називаємо ментальними. Прийде час і вчені розберуться в цій технології .

Менджерицкий думає, що без дуалізму розібратися в суті свідомості важко. Він вважає, що мозок лише частково повязаним з тілом (автономний), і, що він має вихід в ментальний світ і отримує з нього підтимку. Якщо під ментальністю розуміти невідому субстанцію, єфір, то з такою думкою не важко погодитися і, при цьому, відмінності в позиціях Ме і Ре моя свідомість не бачить.

Всі наші розуміння впираються в структуру всесвіту, а вона за багатьма замками. Що доросла нормальна людина складаєтьмя із фізичної і ментальної субстанцій це - факт, що вони (субстанції) розвиваються і діють по власним планам (програмам) – очевидно, а як зароджуються і еволюціонують ці програми моя свідомість не знає. Чим діло закінчиться і чим серце заспокоїться не відомо.
grigori37
Легенда сайта

Вернуться в ГДР

Кто сейчас на сайте

Сейчас этот форум просматривают: 1 гость

cron