Про філософію

Список форумов ГДР

Описание: Форум Григория Радченко
Модератор: Vova Kran

Про філософію

Сообщение #1 grigori37 » 08 декабря 2016, 16:29

Я навчався в Дніпропетровському гірничому, імені Артема, інституті в період з 1956 по 1961 рік. То був час «потеплінь» – «Хрушёвская оттепель», точніш українською – Хрущовська відлига, і мені було меньше 24-х років. Безсумнівно, були люди мого покоління, що розуміли особливість моменту, чекали чогось нового, але моя тодішня свідомість до такого не досягала. Про ініціатора державних перетворень тоді говорилося багато, наприклад, професор Білаєнко, ветеран інституту, розповідав студентам, що був особисто знайомий з М.С. Хрущовим, коли той в двадцятих роках працював на Рутченківських рудниках, поблизу Юзівки, і влаштовував зустрічі з коханими на його квартирі. Та все ж усвідомити новизну в діяннях тодішнього лідера комуністів я не міг, не вистачало філософського підгрунтя.

Філософію тоді ми називали скорочено діаматом і істматом (діалектичний, історичний матеріалізм), відношення до неї було переважно негативним, але політизований предмет був обовязковими і ходили на лекції усі, боялися конфузії. У моїй голові мало чого залишилося від тих лекцій, хіба, що таке: існують матеріалізм і ідеалізм; первичне – матерія, а свідомість – вторичне; вчення Маркса - Леніна вірне тому, що справедливе. Пізніше довелося самому шукати свою філософську опору, адже вона потрібна кожному як власпа точка зору, координатна вісь.

З того часу багато води утекло, уже мало хто флософію називає любомудрієм, здебільшого кажуть, що це наука про буття, а людське буття без свідомості немислиме. Зявилися нові теорій і напрямки в цій сфері знань, а в останні роки обєктом досліджень стала сама свідомість так, що тепер розбиратися в тому хто ми, для чого і в якому світі живем стало складніше, та і мало кого ці питання хвилюють бо втекти в інший світ живим неможливо.

З гори мого віку іноді здається, що філософія - наділ тих хто по різним причинам не здатний на фізичні діла, але спроможний на ментальні -спостерігати і думати. Напевне, це не так, кожна людина хоч зрідка звертається до філософії. Ось гляньте на картину Алмейді Жуніора «Дівчина з книгою», Х1Х століття. Пізнаєте себе?

У «Дівчині ...» з поглядом у безмежну вічність, мені бачиться робота мозку, що відірвався від оточуючого середовища і мудрує щось своє, навіяне думками автора книги. У неї з письменником духовний контакт, її свідомість відкрита для його думок. Для того щоб такий звязок відбувся, потрібне одинакове розуміння одного і того ж, настроєність на одну хвилю. Я вірю що такі миті бувають у кожної людини.

Люди навчають своїх дітей, готують до взаєморозуміння і логічного мислення. З античних часів і до середньовіччя освіченим вважався той хто пройшов школу семи «вільних мистецтв», куди входили граматика, логіка (діалектика), риторика, арифметика, геометрія, музика, астрономія. Курс із перших трьох предметів називався трівою, а той, що включав і чотири останні – квадрівою. Ці цикли вивчали в школах, а поглиблено – в університетах. На Україні сліди їх зберігалися до половини Х1Х століття памятаєте трьох бурсаків із повісті М. В. Гоголя «Вій», богослова, Халяву, філософа, Хому Брута, і ритора, Тіберія Горобця? Я не можу пояснити чим відрізнялися знання, якими наповнювалися тодішні київські бурсаки і семінаристи, від тих вільних мистецтв, що подавалися в школах Афін і Риму, але що спільною була філософія то це незаперечно.

Філософія супроводжує усі науки і сама розвивається при них. Вона слідкує за структурою людських знань, служить навігаційною системою в їх хаосі і виконує звязок між нашими ментальним (те, що в мозку) і фізичним (те, що в реальності) світами. Вона важко осягається молодими, бо далека від інстинктів, зате робить людину людянішою, віддаляє від звіра. Тільки після освоєння філософії (семи вільних мистецтв) раніше на вищих факультетах дозволялося вивчати богословіє, медицину, юреспруденцію. Погляньте як зображені вільні мистецтва в жіночих образах на мініатюрі із книги ельзаської монахині письменниці і художника, Герради Ландсбергскої, «Hortus Deliciarum» (1167—1185).

Виходить, раніше філософія була одна для усіх в Європі, хто вчився, затим люди її розділили на вірну і невірну, а після цого між ними пішла ворожнеча. Чи не краще було б мати на Землі одні погляди на світ і правила життя людей в ньому, а значить осягати одну філософію? Можливо то і є шлях до вселенської імперії де процвітає мир і беззупинний прогрес?
grigori37
Легенда сайта

Вернуться в ГДР

Кто сейчас на сайте

Сейчас этот форум просматривают: 1 гость

cron